📖 Новинки нашої книжкової полиці: занурся у рідне слово!

️ Наша бібліотека отримала особливі свіжі видання, які дихають історією та мелодією нашого  славетного краю. Кожна сторінка цих книг просякнута любов'ю до Посулля та глибокою повагою до нашої спільної історії. , які варто прочитати кожному шанувальнику рідного краю.

 На полицях з’явилися книги, що пахнуть річковою прохолодою Сули та відгукуються відлунням народних мелодій. Не втрачайте можливість доторкнутися до рідних джерел! Запрошуємо ознайомитися з новинками на книжковій викладці «Лубенські джерела: історія у слові, душа у пісні».

     Ганна Кревська «Наше річище: сліди на воді. Нариси краю»   Ця книга — справжнє художнє дослідження людських доль, що переплелися з історією нашого краю. Авторка майстерно «читає» сліди минулого, які, всупереч назві, не зникають, а залишаються в пам'яті поколінь.глибока проза про долі, що закарбовані в історії Лубенщини, та пам’ять, яку не змиє час.

    Олександр Житинський «Посульський піснедар» — скарбниця народної творчості та авторського натхнення. Це видання — присвята пісенним традиціям Посулля, які живлять нашу культуру і дарують розраду душі. Тут містяться вибрані твори минулих років  та чимало нових пісень, які митець не встиг видати прижиттєво.

.Ці   книги вже чекають на своїх читачів, щоб розповісти нові історії про знайомі місця. 

Ваша бібліотека — місце, де оживає історія громади.

 

📖 Коли книги оживають на сцені: спогади про наш сільський театр

Кажуть, що театр — це мистецтво, яке існує лише «тут і зараз». Але ці світлини доводять протилежне. Кожен кадр — це застигла емоція, за кулісами чи на сцені, де кожен жест і погляд мають значення.

Театр — це не просто робота чи дозвілля. Це паралельний всесвіт, де ми проживаємо тисячі життів. Дякую всім, хто був частиною цих моментів!

Це надзвичайно тепла та щира тема. Ці світлини — не просто кадри з вистав, це хроніка нашого спільного життя.

Кажуть, що серце села б’ється там, де збираються люди. Це час, коли бібліотека ставала репетиційною базою, звичайні односельці перетворювалися на акторів, а клуб вибухав аплодисментами. Ми пам'ятаємо кожну роль, кожен костюм, створений власноруч, і ту неймовірну щирість, яка об'єднувала все село.

Ці вистави трималися на чистому ентузіазмі та любові до свого дому. Ми не мали великих бюджетів чи професійних декорацій, але ми мали щирість, яку не купиш за жодні гроші.

Дякую кожному актору, кожному за те, що «Чудовий світ театру» став частиною нашої спільної історії. 

Ці фотографії — не просто папір, це живі емоції та найтепліші спогади про наш сільський театр. 🎭

Дякуємо кожному, хто творив цю історію разом з нами! Переглядайте та згадуйте!

 

📖 Більше, ніж читання: як ми єдналися навколо книги

У стінах нашої бібліотеки відбулося щось особливе. Захід «Книги поважаємо, любимо і читаємо» пройшов у незвичній формі — як «єднання для спілкування». Ми вирішили відійти від тиші в залі й натомість наповнили її дитячим сміхом, щирими роздумами та енергією нових відкриттів. Справжня магія відбувається там, де зустрічаються дитяча уява та мудрість книг.

Книга — це не просто сторінки, це міст між серцями. Разом із нашими юними читачами ми: 📖 Обговорювали улюблених героїв, які вчать нас бути сміливими. 🤝 Ділилися історіями, що надихають і підтримують. Переконалися: повага до книги починається з любові до читання та вміння чути один одного.

Бібліотека — це простір, де кожен голос важливий, а кожна розповідь — безцінна. Дякуємо дітлахам за щирість, допитливі очі та тепло спілкування!

 

Поезія - краса життя земного

Весна. Повітря наповнене радісними почуттями, передчуттям чогось неймовірного і віршами… Недарма Всесвітній день поезії світ відзначає 21 березня, у період, коли люди по-особливому чутливі, легкі й відкриті до нового.  

Саме цього дня наші гості мали унікальну можливість почути живе слово авторів. З нагоди свята Войнихівська сільська бібліотека перетворилась в поетичну кав’ярню : «Поезія: лірика, що з'єднує серця». У ці прекрасні години бібліотечний простір наповнився поетичними рядками, поетів рідного краю, які творять у Войнисі. У світлиці бібліотеки витав дух поетичної свободи, не було тематичних обмежень. Читали ті вірші, яких прагнула душа. Поезія рятує під час війни, вона стає маяком у темряві, який нагадує про нашу спільну людяність і силу співпереживання та розуміння, надихає нас на щось нове, зцілює та об'єднує.

Бібліотекарка Олена Піщаленко вдячна своїм гостям, які взяли участь у поетичних читаннях - Мотрона Барабаш, Микола Назаренко, Григорій Сердюк, всім, хто у цей нелегкий для нашої держави час, тут, в тилу, долучається до популяризації українського слова. Також велика подяка  майстрині пані Людмилі за подаровану картину для бібліотеки.

Зустріч пройшла в теплій, душевній атмосфері, і не залишила байдужим жодного з присутніх. Цей день ще раз довів: поезія жива, вона поруч із нами - у словах, у думках, у серці кожного.  

Дякуємо всім, хто був із нами! Дякуємо захисникам  і захисницям України. 

 Зі смартфоном на ти

Так як у жителів нашої громади з’являється потреба з навичок цифрової грамотності, Войнихівська сільська бібліотека як ХАБ цифрової освіти на постійній основі надає індивідуальні консультації для всіх, хто бажає опанувати сучасні цифрові сервіси та впевнено користуватися ними у повсякденному житті. Особливо в цьому зацікавлені люди старшого віку.

Хаби вчать не боятися техніки,спілкуватися з рідними через різні соцмережі,вчать дотримуватися безпеки в інтернеті. Цифрова освіта в бібліотеці робить життя легшим цікавішим та безпечнішим.

24 лютого - Річниця Незламності України

 Сьогодні четверта річниця початку повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року почалося відкрите збройне вторгнення росії в Україну. Цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

Чотири роки війни – великої, важкої, визвольної війни, яка торкнулася кожного. Роки втрат, розпачу, розлук й водночас мужності, незламності, героїчного спротиву.

Наші Захисники та Захисниці роблять все, щоб ворог не досягнув своєї мети, наближаючи нас до Перемоги. Щиро дякуємо мужнім українським Воїнам за кожен світанок. Слава всім, хто бореться за Україну! Разом переможемо!

Рідна мова - роду основа

 21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі. У світі налічується безліч мов. За попередньою оцінкою їх кількість становить близько 6 тисяч. Мова кожного народу самобутня, розкриває менталітет і традиції нації, формує свідомість людини. Знання мови допомагає розширити кругозір, глибше проникнути в культуру іншої країни.

   Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

З метою виховання шанобливого ставлення до рідної мови, турботи про її чистоту та багатство у Войнихівській сільській бібліотеці з дітками старшої групи "Їжачок" відбулася подорож сторінками чарівної книги "Сильна мова - успішна держава"

Вихователь Семченко З.А. разом з бібліотекарем Піщаленко О.О. провели для дітей цікаве заняття.

Діти подорожували цікавими сторінками книги, ознайомилися з історією рідної мови, грали в дидактичну гру "Мікрофон", "Українська мова яка?", "Впізнай українську казку". У чарівній майстерні виготовили аплікацію. Фотографувалися у фоторамці "Рідна мова"