Край, в якому хочеться жити

Рідна земля - це наша мала батьківщина, де ми почули вперше мамину колискову, пізнали перші радощі й перші сльози, перші перемоги й поразки. Рідною є та земля, де ми народилися. 

І хоч би де ми  не перебували, куди б не пролягли наші нелегкі життєві дороги, ми завжди, хоча б у думках, повертаємось до рідних місць. Та, щоб по-справжньому любити свій рідний край, його треба добре знати.

Лубенщина має цікаве історичне минуле.  На Лубенській землі жили і творили багато відомих письменників і поетів.  Сьогодення нашого краю також є цікавим своєю красою і талантами. . По-справжньому щасливою є та людина, котрат знає і шанує своє коріння.

Борщ - витвір тисячолітнього українського культурного мистецтва

Без чого не можна уявити обід? НУ звичайно без борщу! Борщ - це символ національного духу над головою, родинного тепла, сімейної злагоди і спокою. Ця страва настільки давно увійшла до списку традиційних українських свят, що стала однією із найголовніших і найулюбленіших символів народної кухні й сутності життя.

Спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури ЮНЕСКО,1 липня, внесла культуру приготування українського борщу до списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони.

У Войнихівській сільській бібліотеці зібралися користувачі бібліотеки,учасники жіночого клубу "Берегиня", які бережуть і дотримуються  традицій української кухні. Засідання відбулося під назвою "Наварила борщику".   Жінки розповідали про свої різноманітні, смачні рецепти борщів.

Людмила Фенько згадала, як вона варила свій перший борщ і він був найсмачніший. 

З плином часу відчуваються зміни в побуті населення, і ці зміни впливають на харчування українців, але український борщ залишається українською стравою для багатьох поколінь українців. Їжа в більшій мірі стає інтернаціональною. Проте, сучасна українська родина зберегла і збагатила давні добрі традиції української кухні.

 

Я захворіла Україною, в мені болить її сльоза...

 Ці слова мовила Тетяна Домашенко ще в 1998 році. То можна тільки уявити, як болять її сьогодні  сльози матерів, котрі втратили своїх дітей у кривавій війні, що її розв'язала Росія. Поезії Тетяни Домашенко - це немов дороговкази для читача на дорозі Любові - Любові до рідної Землі, до Слова, до Бога, до Незалежної Української Держави. Вона мовить добре слово всім чесним людям планети, що підтримують сьогодні Україну. 

Поетеса  проживала і працювала у Войнисі з1979 року  по 1987 рік.  Тому вона завітала у Войниху на зустріч і презентацію книги  "Я - Україна". ЇЇ поезія вразила слухачів до сліз. Всі присутні дякували за її вірші, які можна слухати і слухати.  Тетяна Домашенко подарувала свої книги  для користувачів Войнихівської сільської бібліотеки.