Не згасне в серці пам'яті свіча

22 листопада українці в усьому світі схиляють голови перед мільйонами безневинних людей, замучених голодом у 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 роках.

Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 

У Войнихівській сільській бібліотеці відбулася історична година пам'яті "Незгасні свічечки болю і скорботи"

Присутні ознайомилися з історичними фактами, переглянули документальні матеріали, спогади очевидців, статистичні дані та художні твори, що відтворюють атмосферу тих страшних років. 

Голодомор – це не лише трагедія минулого, а й трагічний символ зумисного нищення української нації, який продовжує боліти в серці кожного з нас.

 Учасники заходу  ще раз нагадали: Голодомор — це не просто сторінка історії, а наш біль, наша відповідальність і наш обов’язок говорити правду.

Свічка пам’яті продовжує горіти в серці кожного, хто шанує минуле та вірить у майбутнє України.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Не забуваємо.

Наш дух не зламати, свободу не вбити

21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи - одне зі знакових офіційних свят, встановлене на честь двох революцій, які відбулися в Україні у 2004 та 2013-2014 роках. Цього дня українці вшановують пам'ять про людей, які під час Революції Гідності Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.

До Дня Гідності та Свободи України в бібліотеці діє книжкова викладка "Революція Гідності, окроплена кров'ю", на якій представлені документальні матеріали та художні твори українських авторів.

 

Тут живе дитинство

20 листопада - Всесвітній день дитини і новий День захисту діей в Україні з 2025 року.

Майбутнє нашої країни залежить від того, як сьогодні живуть наші діти. 

Ми хочемо, щоб діти були здоровими, росли щасливими, жили у мирі і радості, були впевнені у завтрашньому дні.

Ми  живемо у дуже складний час - війна і її жахливі наслідки руйнують здоров'я, психіку і навіть  життя дорослих і, що найстрашніше, ДІТЕЙ!

Тому мусимо максимально забезпечити усі можливі умови для здійснення прав і мрій кожної дитини сьогодні! 

У Войнихівській сільській бібліотеці діти полюбляють читати книги, грати в настільні ігри, спілкуватися, веселитися і просто відпочивати. Тож завжди чекаємо розумних, грайливих, привітних і всіх всіх  діток у нашій книгозбірні.

Ми, дорослі, підтримуємо наших дітей, віримо та молимося за них і нашу Перемогу!

Повернута із забуття

У Войнихівській сільській бібліотеці у співпраці з Войнихівським сільським будинком культури відбувся захід до 130 - річчя письменниці, актриси, педагога Галини Орлівни "Творчість у спадщині письменниці". Олена Піщаленко і Анастасія Кочерга ознайомили присутніх з її непростим життєвим шляхом, а також про її трудову діяльність. Також у бібліотеці підготовлена викладка про талановиту землячку.

Ім’я Галини Орлівни (Галини Іванівни Мневської) сьогодні, на жаль, маловідоме, а іншим то й зовсім ні про що не говорить. Не дивно: ця жінка – одна з численних жертв репресивного сталінського режиму, який перетнув їй шлях літературної творчості, вирвав із рук перо і змусив служити чужим інтересам, а не своїй державі і своєму народові. Доля цієї жінки – письменниці трагічна, її постать має стояти в однім ряду з Л. Старицькою-Черняхівською, Г. Голуб. І знати про неї теж треба, як і про всіх інших.

Галина Орлівна народилася 15 (3) листопада 1895 року в с. Калайдинці, тепер Лубенського р-ну Полтавської області.

Народилася українська актриса, письменниця і педагог в сім’ї службовця (батько рано помер) і народної вчительки. Навчалася спершу в Лубнах, а потім в московській приватній гімназії.

Революція 1917 року розбуджує в душі Галини Мневської національну свідомість, поглиблює інтерес до української літератури, і вона пробує писати (написане попадає в друк лише 1921 р.) і виходить на сцену як здібна актриса. В цей час і з’являється псевдонім Орлівна, щось більше, ніж прибране прізвище, а мовби прапор твердості духу і гордого сумління, який вона нестиме до кінця життя крізь всіляке лихоліття, що випаде на її долю.

Цю канву тяжкого, але пройденого з гідністю життя української письменниці Орлівни підтверджують документи з її архіву – листи, офіційні заяви і довідки, виписки з блокнотів... Як ніщо інше, вони, з властивою їм безпосередністю, накреслюють не тільки образ письменниці, образи близьких їй людей, що поділяли з нею страждання і надії, але й образ тієї страхітливої доби, в яку всі вони жили і як могли протистояли несправедливості.

 

Тепла зустріч у бібліотеці

Зустріч у Войнихівському старостаті: підтримка ВПО та тренінг із домедичної допомоги

Заступниця голови районної ради Оксана Цимбал разом із мобільною бригадою ГО «Бюро гендерних стратегій та бюджетування» у межах проєкту «Підтримка фізичного та психологічного здоров’я для ВПО і постраждалого населення» відвідали Войнихівський старостат Лубенської громади.

Під час зустрічі спеціалістки громадської організації поспілкувалися з учасниками, відповіли на запитання та надали консультації за своїми напрямами.

Важливою частиною заходу став тренінг із надання першої домедичної допомоги — комплексу невідкладних дій, спрямованих на збереження життя та здоров’я людини до прибуття медиків.

Попри складність теми, учасники активно долучалися до навчання, відзначили доступність і практичність поданої інформації. Для багатьох це був перший досвід такого навчання, а отримані знання вони назвали життєво необхідними.