Не згасне в серці пам'яті свіча

22 листопада українці в усьому світі схиляють голови перед мільйонами безневинних людей, замучених голодом у 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 роках.

Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 

У Войнихівській сільській бібліотеці відбулася історична година пам'яті "Незгасні свічечки болю і скорботи"

Присутні ознайомилися з історичними фактами, переглянули документальні матеріали, спогади очевидців, статистичні дані та художні твори, що відтворюють атмосферу тих страшних років. 

Голодомор – це не лише трагедія минулого, а й трагічний символ зумисного нищення української нації, який продовжує боліти в серці кожного з нас.

 Учасники заходу  ще раз нагадали: Голодомор — це не просто сторінка історії, а наш біль, наша відповідальність і наш обов’язок говорити правду.

Свічка пам’яті продовжує горіти в серці кожного, хто шанує минуле та вірить у майбутнє України.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Не забуваємо.